Золото та каміння.





Золото та каміння.




            Я за рівнем доходів досить рідко буваю в ювелірних магазинах, але коли такі нечесті відвідини трапляються, то там, на ювелірних прикрасах, можна побачити різного роду позначки, проби, шифри. Оскільки до ювелірної справи я відношення не маю, в хімії теж знань замало, тож вирішив розібратись що означають всі ці дивні знаки, а то інколи купуєш, а що воно означає і не знаєш. Ось що розібрав:

Золото:
Символ - Au
Атомний вага - 196.9665
Щільність - 19.3
Температура плавлення - 1064 °C
Температура кипіння - 2808 °C


      В чистому вигляді золото це м'який та крихкий метал тоскло-жовтого кольору зеленуватого або червоного відтінку.
      Золото досить важкий метал. Найбільший золотий самородок було знайдено в Австралії у 1872 році, він важив 250 кг.
      Золото зареєстроване в якості харчової добавки з кодом Е175, срібло в якості харчової добавки Е174.
Всі інші метали, що входять до сплаву називають лігатурою і необхідні, для надання гнучкості, міцності та підвищення товарного вигляду ювелірного виробу.
Золоту як і сріблу, а також ряду інших металів притаманні антибактерицидні властивості, золото не окислюється, золото стійке до кислот, для його розчину виготовляють "царську водку" - суміш соляної і азотної кислоти.
Раніше (а в Европі і зараз) пробу золота вимірювали не в проміле (0,1%), а в каратах.
Але не в тих вагових каратах (0,2 г), в котрих важать діаманти і алмази.
В золоті каратами визначали його процентний склад у сплаві.
24 карата відповідають чистому, 100%-ному золоту, а наприклад 375 проба це вже 9 карат.
Такий поділ йде від золотника (4,266 г), котрий поділявся на 96 частин.
4 частки складали за вагою приблизно 0,2 г.
Тому це так званий золотий карат.
Сам золотник складав 1/96 частину фунту.
Тому, окрім каратного, існувало золотникове визначення складу сплаву (96 золотників = 24 карата = 1000 проб = 100%).
Одиницею виміру ваги дорогоцінних металів в банках зазвичай вважається тройськя унція (31,1035 грама).
Відповідно, всі котировки цін на метали так само зазвичай наводять у доларах за унцію

      Прийняті наступні проби золотих ювелірних сплавів:
    •       375 (триста сімдесят п'ята)
    Сплави містять до 38% щирого золота, інші компоненти - срібло, мідь ін.
    Це скоріше золотовмісній сплав срібла і міді.
    Такі сплави досить швидко тьмяніють під впливом повітря.
    Кольорова гама коливається від жовтого до червоного, але загалом співпадає зі сплавом золота 585 проби червоного кольору або так званого "самоварного" золота.
    Сплави рожевого кольору найтвердіші, міцні і добре паяються.
    •       500 (п'ятисота)
    Сплави містять до 50,5% щирого золота, інші компоненти - срібло і мідь.
    Сплав має низькі літійні властивості.
    В залежності від процентного вмісту срібла кольор змінюється від червоного до зеленуватого.
    Такий сплав практично не використовується у виробництві
    •       585 (п'ятсот вісімдесят п'ята)
    Сплави містять до 59% щирого золота, інші компоненти - срібло, паладій, нікель, мідь, цинк та ін.
    Сплави достатньо тверді і міцні, добре піддаються обробці, стійкі до впливів повітря.
    Діапазон кольорів достатньо широкий - від білого, червоного або жовтого до зеленого різної інтенсивності та відтінків.
    •       750 (сімсот п'ятдесята)
    Сплави містять до 75,5% щирого золота, інші компоненти - срібло, платина, паладій, нікель, мідь та ін.
    Високій вміст золота в значній степені визначає властивості: сплавів вони добре поліруються, достатньо тверді і міцні, легко подаються обробці.
    В залежності від процентного вмісту міді, цинку, нікелю та ін. сплави мають широку кольорову гаму - від зеленого або жовтогарячого до рожевого і червоного.
    •       958 (дев'ятсот п'ятдесят восьма)
    Сплави містять до 96,3% щирого золота.
    В якості легіруючих компонентів використовують срібло і мідь. Цей сплав надто м'який, як наслідок на ньому недовго тримається поліровка.
    Характеризуюся глибоким насиченим жовтим кольором.
    •       999 (дев'ятсот дев'яносто дев'ята)
    Щире золото, хімічно чисте, хоч і розрізняють 999,99 чистоту та 999,95 чистоту.
      Для ювелірних прикрас найчастіше використовують сплави 585 і 750 проби, тобто в 1 грамі міститься по вазі 585 мг і 750 мг золота відповідно.
Золото 900 (так зване "червоне золото" проби використовується в стоматології. Існують також сплави 375, 500, 958, 1000 і декотрих других проб.
В ювелірному ділі золото високих проб не використовується в наслідок крихкості.
Чим нижче проба, тим твердіше виріб, тому обручки виробляють з золота 585-ї або 375-проби.
Стосовно 583-ї проби, потрібно зауважити, що в офіційному продажу вона давно відсутня і наразі подібну пробу не використовують у виробництві.
Таке золото практично не відрізняється від 585 проби, однак 583 проба не відповідає міжнародним стандартам.
На ціну ювелірного виробу впливає не лише вміст золота в сплаві, в значній мірі і складність роботи виконаної майстром.
      В міжнародній практиці окрім згаданих вище сплавів можна зустріти: сплав золота 250 проби - з нього часто виготовлялись ювелірні вироби в Чехії, з гранатами (піропами);
такий сплав відноситься до розряду низькопробних і сильно підпадає під дію корозії та швидко тьмяніє.
Сплав золота 333 проби - є за своїми властивостями аналогом сплаву 375 проби і широко використовується, наприклад, в Німеччині для виробництва дешевих прикрас масового вжитку.

      Біле золото - отримано на початку ХХ сторіччя, це дорогий сплав (проба 585-а та 750-а), в якості лігатури використовують 20% паладію 5% срібла, лігатурою можуть бути також платина чи нікель, також цинк і родій, в дійсний час рідше використовують платину.
При використанні срібла сплав також має білуватий але матовий відтінок.
Сплави золота з платиною різко набувають білого кольору за місткості платини біля 6%.
      Жовте золото (проба - 750-а, 585-а), лігатура на 2/3 - срібло, 1/3 - мідь.
      Рожеве золото (проба - 750-а, 585-а), лігатура - 1/2 - срібло, 1/2 - мідь.
      Червоне золото (проба 585-а), лігатура на - 1/3 - срібло, 2/3 мідь. Червоне золото в подібному сплаві найдавніший і розповсюджений вид золота.
      Зелене золото (проба 750-а, 585-а), лігатура - срібло, інколи додається кадмій (насиченість кольору залежатиме від процентної концентрації лігатури) Природний сплав золота зі сріблом зеленуватого кольору також називають - електрум.
Зелене золото отримують також у вигляді сплаву 75 % золота, 20% срібла і 5% індія, або з лігатурою до складу котрої входить талій
      Синє золото - сплав золота і сталі. Був поширений в XIX сторіччі у Европі.
      Пурпурне золото - вперше подібне золото виготовляли в давньому Єгипті за часів фараонів.
Пізніше секрет виготовлення золота з таким кольором був втрачений і лише в 20 сторіччі американський фізик Роберт Вуд розгадав секрет виготовлення пурпурного золота.
Для отримання пурпурної плівки на поверхні золота при виготовлені прикрас додається залізо. Пурпурне золото отримують також у вигляді сплаву золота і алюмінію, у співвідношенні 18:6. Подібний метод відкритий у 1937 році, однак внаслідок труднощів обробки не набув широкого розповсюдження

СУСАЛЬНЕ золото (сусаль) - тонкі (зазвичай долі мкм) плівки золота, котрі наклеюють на виріб з декоративною метою.
Інколи сусальним золотом називають плівки з металів, сплавів (наприклад мідних) або хімічних з'єднань (дисульфід олова), котрі імітують золото.
Сусальне золото - лист золота 960-ї проби, товщиною від 0,1 до 0,25 мікрона.
Використання цієї проби обумовлено добрими властивостями м'якості котра для сфери застосування сусального золота має не аби яке значення, та традицією його виробництва.

      Ювелірні вироби достатньо часто містять в собі різного роду каміння.

Діаманти та каміння:
В залежності від цінності, коштовні каміння поділяються на три класи (наприклад):

    1. Алмаз, смарагд, олександрит, хризоберил, евклаз, шпінель, різновиди корунду (рубін, сапфір, пандпаранджа)
    2. Топаз, різновиди берилу (аквамарин, геліодор) рожевий турмалін, аметист, циркон, опал, сапфір.
    3. Бірюза, гірський кришталь, сердолік, агат.


Окрім цього є ще звичайне ювелірне камінні, що використовують для виготовлення прикрас та біжутерії.
Таке каміння також поділяється на кілька класів:

    1. природні мінерали з котрих виготовляють дорогі прикраси та вироби: малахіт, янтар. Нефрит, орлиць, авантюрин, амазоніт. Халцедон.
    2. Менш вартісні камені офіт, мармуровий онікс, флюорит (плавиковий шпат), яшма. Та інші.

Ще нижче за вартістю стоїть облицювальне каміння

Але велике значення при інших рівних умовах грає якість каменю, візерунку, його чистоти.
І це дуже впливає на його вартість. Тому досить чітку межу між камінням провести досить важко особливо в частині ювелірного каміння та коштовного каміння нижчих категорій
На ювелірних виробах можна бачити певні коди. Наприклад такий код діаманту:

Кр57А-0,55-3/5
Кр57А -має круглу форму огранки (Кр) з 57 гранями (57) дуже високої якості (А).
- 0,55 - Вага 0,55 карата.
- 3 - Передостання цифра вказує степінь відмінності кольору каменя від білого (прозорого)
/5 - Остання цифра каже про клас "чистоти" тобто якості каменя.
Даний зразок має незначну кількість сторонніх включень
Резюме:
Ідеальний для подарунку діамант важить від 1 карата, круглої огранки класу А в 57 граней, безкольоровий, рожевий або голубий, зі співвідношенням колір/якість від 1 /1 до 3/3.

      Назва каменю - алмаз походить від грецького "адамас" (нездоланий, непорушний) або від арабського "ал-мас" (твердіший).
Хімічна речовина з котрої складається алмаз це вуглець, а найближчий близькій мінерал графіт.
      Ювеліри поділяють алмази майже на 1000 сортів в залежності від прозорості, тону, густини та рівномірності кольору, наявності тріщин, мінеральних включень та інших ознак.
Алмази відносяться до дорогоцінних каменів 1-ї категорії ) таких як сапфір, рубін, ізумруд, олександрит, хризоберил, евклаз тощо.
      Визначення вартості алмазу непроста справа.
До кінця 19 сторіччя використовувалась формула згідно якої вартість алмаза більшого за один карат вираховувалась як множина квадрату ваги каменю в каратах на ціну одного карату для даного сорту алмаза.
З 19 сторіччя найбільше розповсюдження отримала формула:
С=0,5 · р · (р+2) · Ц

      де:
С - загальна вартість алмазу;
р - вага алмаза в в каратах (каратом в давній Греції називали насінні рожкового дерева котрі за формою схожі на горошину і всі мають приблизно однакову вагу від 150 мг до 229 мг, 1 метричний карат дорівнює 200 мг);
Ц - ціна за один карат.
      Ринкова вартість 1 грама алмаза значно перевищує вартість 1 грама золота.
Серед декотрих властивостей алмазу є здатність прилипати до жирів та повне згорання каменю в повітрі при високих температурах порядку 850 С.
Але нагрівання каменю без участі кисню призводить до його графітизації.
Найпоширенішими кольорами є безкольорові, жовті, бурі, сірі і чорні алмази.
Рідше алмази зеленуватого, голубуватого та рожевого відтінку.
Найрідшими є алмази чистих ярких тонів синього, блакитного, зеленого, червоного.
Кольори тону можуть змінитись під час обробки алмазу при виготовлені з нього діаманту. Також можна штучно змінити колір при нагріванні або опроміненні алмазу.
Часто при цьому колір з часом повертається до первинного стану.
За шкалою твердості Мооса твердість мінералів виглядає наступним чином:

Еталонний мінерал Бал
твердості
  Тальк Mg3(OH)2[Si4O10]
  1
  Кам'яна сіль NaCl
  2
  Кальцит CaCO3
  3
  Флюорит (плавиковий шпат) CaF2
  4
  Апатит Ca5F(PO4)
  5
  Ортоклаз (польовий шпат) K[AlSi3O8]
  6
  Кварц SiO2
  7
  Топаз Al2(F, OH)2[SiO4]
  8
  Корунд Al2O3
  9
  Алмаз С
  10

      Нещодавно фізики відкрили новий вид вуглецевої сполуки, котра твердіша алмаза. Новий матеріал отримав назву М-вуглець (M-carbon).
Вперше існування подібного матеріалу було передбачено ще у 2003 році. Тоді дослідники виявили, що в результаті холодного стискання графіту за тиску у 13,4 ГПа утворювався матеріал, котрий руйнував алмазні тиски, що здійснювали стискання.
Однак дослідження структури матеріалу ускладнювалось тим, що М-вуглець перетворювався у графіт після зняття тиску
Новий матеріал є прозорим і не проводить електричний струм.
На сьогоднішній день найтвердішим є так званий лонсдейліт (або гексагональний алмаз). По розрахункам дослідників, цей матеріал приблизно у 1,5 рази твердіше алмаза. Нещодавно австралійські вчені з Macquarie University виявили що алмаз випаровується під дією світла, (джерело інформації стаття в Optical Materials Express) Навіть під дією звичайної лабораторної ртутної лампи алмаз випаровується зі швидкістю 1 мікрограм алмазу на 1000 років.



Перейти на головну сторінку
Повернутись до списку Особистих сторінок