Будівництво ВОЛЗ .





Будівництво ВОЛЗ.




      Будівництво ВОЛЗ здійснюється наступними етапами:
1. Розробка технічного завдання.
2. Розробка проектної документації.
3. Прокладка та монтаж кабелю, встановлення обладнання для ВОСП.
4. Прийом лінії в експлуатацію.

      Розробка технічного завдання здійснюється після отримання замовлення на будівництво ВОЛЗ. Під час створення технічного завдання визначаються із базовими принципами побудови ВОЛЗ, здійснюється вибір системи передачі, вибір траси, вибір типу кабелю, визначення загального вартості будівництва.
      Після затвердження технічного завдання розробляється проектна документація. Проектна документація містить в собі робочі креслення траси прокладання кабелю та лінійних споруд, креслення на розміщення і встановлення прикінцевого обладнання, кошторис на будівництво ВОЛЗ.
      При будівництві ВОЛЗ важливо також брати до уваги наступні фактори:
1. До початку будівництва необхідно напрацювати концепцію розвитку мережі (обрати тип волокна, технологію прокладання і топологію мережі, перспективні напрямки та врахувати можливості і шляхи подальшого розвитку мережі в майбутньому).
2. При будівництві магістральних ВОЛЗ для уникнення "будівництва з коліс" краще, щоб проект і будівництво виконували різні підрядні організації. Окрім цього необхідна обов'язкова перевірка проекту на комплектність погоджувальної і проектно-вишукувальної документації та прийнятих в проекті рішень. Це дозволить уникнути проблем з контролюючими органами і землевласниками, а також покращить якість будівництва ВОЛЗ.
3. Необхідно організовувати постійний технічний і авторський (проектної організації) нагляд за будівництвом.
4. Замовник будівництва мусить чітко розуміти, що без виконання наведених факторів, можлива дешевизна і швидкість виконання його замовлення, може обернутись серйозними проблемами (судові тяганини) і матеріальними втратами в майбутньому, в аж до необхідності повної заміни ВОЛЗ ще до вводу ВОСП в експлуатацію.
      При будівництві ВОЛЗ виділяють наступні ділянки прокладання волоконно-оптичного кабелю:

    - Прокладання кабелю в ґрунт. (За допомогою кабелеукладачів, екскаваторів, траншеєкопачів або вручну)
    - Прокладання кабелю по дну водоймищ та через водні перешкоди (За допомогою морських або річкових кабелеукладачів)
    - Прокладання кабелю з підвішуванням його на опорах ліній електропередачі (ЛЕП), на опорах електрифікованих залізниць, на опорах повітряних ліній зв'язку. (При прокладанні кабелю на опорах ЛЕП виділяють наступні методи прокладання - волоконно-оптичний кабель вмонтовується в грозозахисний або фазовий провід, волоконно-оптичний кабель навивається навколо фазового проводу за допомогою спеціальних навивальник машин, волоконно-оптичний кабель містить в своїй конструкції елемент, котрий кріпиться до опор ЛЕП (самонесівний кабель)
    - Прокладання кабелю в кабельну каналізацію, тунелі метрополітену, колектори.
    - Прокладання кабелю в будинках, де міститься прикінцеве обладнання.

      В залежності від реальних умов проходження траси, марки кабелю і технічних можливостей експлуатаційного підприємства траса кабелю на місцевості позначається:

    - встановленням замірних стовпчиків (див. фото нижче) (попереджувальних знаків);
    - спеціальними пасивними маркерами;
    - прокладанням спеціального проводу над діелектричним оптичним кабелем;
    - прокладанням над кабелем сигнально-інформаційних пластикових стрічок.

Стовпчик.
Фото

      Замірні стовпчики встановлюються на прямолінійних ділянках на відстані не більше 300 метрів, на поворотах кабелю, на місцях перетину кабелю з підземними комунікаціями, при перетині автодоріг та залізничних шляхів, в місцях переходу через водні перепони, в місцях встановлення муфт і контрольно-вимірювальних пунктів (КВП (фото нижче) - вивід металевої оболонки кабелю на стовпчик). Знаки і стовпчики, як правило, містять наступну інформацію про кабель - відстань від стовпчика до кабелю, телефон підприємства котре обслуговує кабель, назву організації, котра є власником кабельної лінії, шифри кабельної лінії, порядковий номер стовпчика, у випадку наявності муфти чи КВП, то номер муфти і номер КВП в котрому обов'язково біркуються напрями клем, на котрі виведено оболонку, а також напрямок проходження кабельної лінії вказується стрілками.
КВП в шафі.
Фото (Вивід металевих оболонок для улаштування КВП в шафі телекомунікаційного обладнання, біля оптичного кросу)

КВП в контейнері.
Фото (Улаштування КВП в контейнері НРП)

      Встановлення залізобетонних замірних стовпчиків повинно передбачатися відповідно до вимог КНД 45-112 (Правила технічної експлуатації первинної мережі ЄНСЗ) та "Правил охорони ліній зв'язку".
      Пасивні маркери встановлюються над оптичними кабелями на прямолінійних ділянках траси через 50?100 м, та на кожній муфті, на кожному повороті, перетині з підземними комунікаціями, автомобільними дорогами і залізничними коліями, річками, на криволінійних ділянках траси в місцях відхилення траси від прямої лінії більшим від 1м.
      Закладання маркерів в ґрунт передбачається на глибину 0,6 м за глибини прокладання кабелю 1,2 м та не менше 0,4 м у разі прокладання кабелю в скельних ґрунтах 5-ї групи і вище. В процесі будівництва глибина закладання маркера може бути змінена в залежності від технічних характеристик маркерів і їх локаторів (приладів для визначення місця встановлення маркерів)

      Норми потрібної кількості кабелю на 1км траси враховують запас кабелю на нерівність місцевості, викладання кабелю в котлованах, колодязях, а також розподілення кінців кабелю для проведення електричних вимірювань і зрощування будівельних довжин.
Місце прокладання оптичного кабелю Витрати кабелю на 1км траси, км
  В ґрунті
  В кабельній каналізації
  В тунелі
  Через водні перешкоди
  Підвішування на опорах повітряних ліній  
  1,024
  1,057
  1,01
  Визначається проектом
  1,025



      Після завершення монтажу проводиться тестування обладнання та введення його у експлуатацію.

      Прокладання кабелю в ґрунт:
      Прокладання оптичного кабелю в ґрунт здійснюється безтраншейним способом за допомогою кабелеукладача або у заздалегідь приготовану траншею, викопану вручну чи механізованим способом (траншеєкопачем, екскаватором)
      Глибина прокладки підземних оптичних кабелів (броньованих та неброньованих) в ґрунтах 1-4 групи повинна бути 1,2 м - для оптичних кабелів магістральної первинної мережі, внутрішньозонових оптичних кабелів, для оптичних кабелів, що прокладаються поза населеними пунктами, та оптичних кабелів, що прокладаються на з`єднувальних кабельних лініях ;
      В скельних ґрунтах 5-ї групи й вище, та ґрунтах 4-ї групи, які розробляються вибуховим методом, відбивними молотками чи іншими машинами та механізмами, кабелі слід прокладати в траншею з виконанням підкладки та верхнього покривного шару з розпушеної землі по 10 см кожен.
      При перетині автомобільних та залізничних доріг, проїзних частин вулиць і трамвайних шляхів кабелі слід прокладати в азбоцементних або поліетиленових трубах діаметром 100 мм з виводом по обидва боки від підошви насипу чи польової бровки на довжину не менше 1 м.
      Кількість труб, що прокладається на переходах, визначає кількість потрібних резервних труб:
Кількість труб, які прокладаються
через автомобільні та залізничні дороги
Кількість резервних труб
Від 1 до 3
  Від 4 до 8  
  1
  2


      В ґрунтах, що схильні до зсувів, прокладання кабелю не дозволяється.
      При виборі місця побудови кабельного переходу через залізничні і автомобільні дороги й трамвайні шляхи необхідно додержуватися вимог:
      - Довжина переходу повинна бути найменшою. При цьому слід враховувати перспективу розвитку залізничної мережі або розширення автодорожнього проїзду;
      - Кут перехрещення трубопроводу (блоку труб) повинен бути 90°±10°.
      Перетин підземних комунікацій (водоводів, газопроводів, нафтопроводів, аміакопроводів, інших кабельних комунікацій) здійснюється з заглибленням під ці комунікації, з позначкою місця перетину стовпчиками, що містять інформацію про експлуатуючу організацію. Роботи на таких переходах проводяться виключно в присутності представників організації, котра експлуатує комунікацію, яку перетинають, та з обов'язковим визначенням місця залягання цієї комунікації на місцевості.
      Приклад конструкцій оптичного кабелю зв'язку для прокладання в ґрунт, в тому числі з використанням прокладання всередині пластикових трубок показано на рисунку:
Структура ВОК.
Рисунок: Конструкції оптичного кабелю зв'язку для прокладання в ґрунт, в тому числі з використанням прокладання всередині пластикових трубок.

    1 - центральний силовий елемент
    2 - гідрофобний наповнювач (заповнює практично всі порожнини оптичного кабелю)
    3 - кордель заповнения (для щільного укладання елементів в осерді ОК, якщо більшої кількості модулів з оптичними волокнами не потрібно)
    4 - оптичне волокно (основний елемент конструкції оптичного кабелю)
    5 - оптичний модуль
    6 - зкріплюючі нитки
    7 - гідроізоляція осердя - водо-блокуюча стрічка (папір) (за відсутності гідрофобного заповнювача).
    8 - внутрішня (проміжна) поліетиленова оболонка.
    9 - броня з круглих сталевих дротів.
    10 - гідроізоляція бронепокрову - водо-блокуюча стрічка (папір) (за відсутності гідрофобного заповнювача).
    11 - зовнішня захисна поліетиленова або полімерна оболонка, що не розповсюджує горіння (обов'язкова для кабелів котрі прокладаються в будівлях).
    12 - броня з двох сталевих стрічок накладених перехресно одна на іншу.
    13 - гофрована оболонка.
    14 - нитки СВМ (мають високу стійкість на розрив)

      Кабелі з бронею з круглих (пласких) сталевих дротів використовують на річкових переходах, в умовах, коли кабель буде під дією значних навантажень розтягнення.
      Кабель з бронею з двох сталевих стрічок або з використанням гофрованої оболонки (одної або кількох, розділених поліетиленовими оболонками), є найбільш розповсюдженим типом кабелю для прокладання безпосередньо в ґрунт.
      При прокладанні повністю діелектричних оптичних кабелів повністю вирішується проблема захисту кабелю від небезпечних зовнішніх електромагнітних впливів, однак такий тип кабелів менш захищений від гризунів і зовнішніх механічних впливів на нього, тому такі кабелі прокладають не напряму в ґрунт, а з використанням прокладки в ґрунт всередині захисних поліетиленових труб. Технологія використання прокладання кабелю в захисних поліетиленових трубках достатньо перспективна при будівництві міжміської кабельної каналізації. Що з урахуванням росту цін на землю, ущільненням забудови і швидким ростом інфраструктури населених пунктів є економічно обґрунтованим, особливо на прилеглій до великих міст території.
      Однак при прокладанні в ґрунт повністю діелектричних кабелів виникає складність для експлуатації в знаходженні траси кабелю. Оскільки звичайні трасо-пошукові прилади при цьому стають не придатними.
      В подібних випадках необхідні прилади, що використовують інші принципи для знаходження підземних комунікацій. Такими приладами є різні ультразвукові локатори і радіочастотні георадари, в таких приладах імпульси, що посилаються приладом зондують верхні шари ґрунту (на глибину що залежить від динамічного діапазону приладу і параметрів самого ґрунту (щільність, вологість)) і після програмної обробки відбитих сигналів (частотне роздільна здатність тим менше чим менша частота зондуючого сигналу, але і залежить від властивостей ґрунту, особливо вологості ґрунту) формується інформаційна картина про просторовий розподіл діелектричної проникності ґрунту, що дозволяє виявляти окрім діелектричних ні неоднорідності (ділянки ґрунту з різною щільністю, каміння і порожнини).
      Прокладання кабелю по дну водоймищ та через водні перешкоди:
      Для прокладання кабелів по дну морів використовують спеціальні кабелі з високоміцною конструкцією. Прокладання здійснюється з допомогою морських кабелеукладачів (спеціалізоване судно).
      При переході кабелем сплавних та суднохідних річок місця кабельного переходу повинно обиратися, виходячи з наступних вимог:
      Місця переходів повинні розміщуватися, по можливості, на прямолінійній ділянці річки мінімальної ширини з не розмивним руслом і пологими берегами, не в місці зупинки суден, плотів, головних споруд водозабору, поромних переправ, місць добування гравію, піску, корисних копалин, місць заторів льоду і водопою худоби, та з урахуванням нанесення найменшого збитку навколишньому середовищу при будівництві. При неможливості вибору місця переходу з урахуванням перерахованих вимог, в проекті повинні бути передбаченні заходи з укріплення берегів підводної й надводної частин та можливість виконання днопоглиблювальних робіт;
      Траса кабелю через судноплавні та сплавні річки повинна проходити нижче автомобільних й залізничних мостів на дорогах магістрального призначення. При відсутності на річках льодоходів та заторів льоду, місце переходу (вище чи нижче мосту) визначається проектом залежно від гідрогеологічних особливостей й характеристики даної річки, із забезпеченням найменших затрат по влаштуванні річкового кабельного переходу та застосування найбільш досконалих механізмів при будівництві, зручності експлуатації.
      Кабельні переходи через водні перешкоди, залежно від призначення кабельних ліній і місцевих умов, можуть виконуватися:

    - під водою (із заглибленням у дно і без заглиблення);
    - по мостах;
    - на штучних спорудах (опори і т. ін.).

      Улаштування кабельних переходів через русло водної перешкоди може бути виконане одним із способів:

    - кабелеукладачем;
    - кабелеукладачем на довгому тросі;
    - засобами гідромеханізації;
    - з використанням установок горизонтально-напрямленого буріння.

      Вибір способу виконання переходу залежить від гідрогеологічних умов на водній перешкоді.
      Проектом, за необхідності, повинні передбачатися рішення щодо укріплення берегів в місцях улаштування підводного переходу та рішення із запобігання стоку води вздовж кабелю (улаштування нагірних канав, глиняних перемичок, водовідних каналів і т. ін.).
      Відстань траси переходу кабельних ліній зв'язку від мостів, автомобільних доріг та залізниць повинна бути не менше:

    - 300м - на судноплавних ділянках внутрішніх водних шляхів;
    - 50м - на несудноплавних ділянках внутрішніх водних шляхів та інших водних перешкодах.

      На кабельних переходах з двома створами (основний та резервний), довжина обох кабелів повинна бути однаковою. За неможливості дотримання цієї вимоги, відхилення довжин кабелів в створах вирішується проектом.
      На судноплавних ділянках водних шляхів, незалежно від глибини, та на несудноплавних ділянках водних шляхів, й інших водоймищ глибиною до 3-х метрів від робочого горизонту води, кабелі зв'язку необхідно прокладати із заглибленням в дно річки. При перетині водних перешкод, дно яких складається із скельних порід, заглиблення кабелю в материкову породу має бути не меншим від 0,5 м. В заплавній частині підводний кабель до стику з підземним повинен прокладатися на глибині не меншій від глибини прокладання підземного кабелю. Необхідність більшого заглиблення кабелю визначається проектом. Приклад конструкції оптичного кабелю для прокладання по дну морів показано на рисунку:
Структура морських ВОК.
Рисунок: Конструкції оптичного кабелю для прокладання по дну морів.

    1 -центральний силовий елемент стержня
    2 - оптичне волокно, укладене стрічками в пази профільованого діелектричного осердя
    3 - профільований діелектричний стержень
    4 - гідрофобний заповнювач або водо-блокуюча оболонка
    5 - внутрішня поліетиленова оболонка
    6 - мідна трубка
    7 - зовнішня поліетиленова оболонка
    8 - броня з круглих сталевих дротів (можлива, наявність кількох, повівів навитих в протилежних напрямах)
    9 - повив з пучків синтетичних ниток для захисту бронепокрову від корозії



Повернутись на головну сторінку
Перейти на сторінку 2
Повернутись до списку Літератури